Обґрунтування меж зони санітарної охорони водозаборів підземних вод

Зони санітарної охорони – це території з особливим режимом, які виключають можливість забруднення та погіршення якості природних вод. Такі зони влаштовують навколо усіх водозаборів, які експлуатують поверхневі або підземні води для господарсько-питного водопостачання.

Проект зон санітарної охорони складає невід’ємну частину кожного проекту водопостачання, без якої він не може бути затверджений. Проект повинен мати обґрунтування та визначені межі зон санітарної охорони, яке виконується на основі аналізу основних природних умов та технічних показників водозабору з обов’язковим переліком заходів для санітарного оздоровлення прилеглих до нього територій.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлений ст. 87 Водного кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. N 2024 затверджений “Правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів”.

Зона санітарної охорони підземних вод розподіляється на два пояси. Межа першого поясу (зони суворого режиму) проходить на відстані не менше 30 метрів від водоприймальних споруд при експлуатації артезіанських вод і не менше 50 метрів при експлуатації ґрунтових вод. На території зони суворого режиму забороняється, зокрема, розробка корисних копалин, буріння свердловин, проходка шурфів, канав, траншей та інших виробок, не пов’язаних з експлуатацію водозаборів. Інколи для поодиноких колодязів, які розташовані на території, що виключає забруднення ґрунтів, відстані від них до огородження допускається зменшувати відповідно до 15 і 25 м.

Другий пояс або зона обмежень охоплює територію, на якій обмежується господарська та виробнича діяльність людини для захисту водоносного горизонту від забруднення. У межах цього поясу зони санітарної охорони не повинно бути джерел забруднення. Забороняється влаштовування накопичувачів та інших промислових басейнів стічних вод, скид стічних вод через поглинаючі свердловини, обмежуються земляні, будівельні та інші роботи. Особливо суворі міри обмеження застосовують при охороні водозаборів, які експлуатують тріщинно-ґрунтові та карстові води.

При експлуатації надійно ізольованих артезіанських вод обмеження не такі суворі: забороняється улаштування поглинаючих свердловин для скиду стічних вод, ліквідуються колишні розвідувальні виробки (свердловини та ін), установлюється жорсткий санітарно-технічний контроль за проходкою глибоких свердловин та шахт. У ряді випадків при експлуатації глибоко залягаючих артезіанських вод зона обмежень взагалі не установлюється.

Розміри другого поясу зони санітарної охорони підземних вод не регламентуються і залежать від типу водозабору, гідрогеологічних і санітарних умов району. Для обґрунтування границь санітарної зони враховують умови живлення і характер руху підземних вод, досвід експлуатації існуючих водозаборів, можливі шляхи проникнення забруднень у підземні води, ступінь захищеності водоносного горизонту, що експлуатується, від забруднень, тощо. За допомогою спеціальних гідрогеологічних розрахунків визначають положення нейтральної (роздільної) лінії, що обмежує в плані область живлення водозабору, а також можливий час руху забруднень до водозабору (при обмеженому термінові експлуатації водозабору). На основі цих даних встановлюють границі другого поясу зони санітарної охорони.